Опубликовано: 08 ноября 2012 14:03

Бере у полон

Вона приходить непомітно, ледь чутно й поволі надає нашому життю нового образу. Це різнобарвне створіння не знає ні обмежень, ні правил, ні обов‘язків. Воно просто створює те, що не залишить тебе байдужим. Й тоді важко знайти межу між днем і ніччю, смутком і радістю ...

 І ти в круговороті дня, що несе тебе з жовтогарячим листям, піснею дощу, грайливим вітром і примхливістю небосхилу.

         Думки поволі наповнюються враженнями, свіжими і чаруючими. Ти не знаєш на якій картині зупинити погляд, адже кращого художника важко знайти. Його пензлі творіння мрій і фантазії, а фарби – незвичайна суміш перших вагань і жаданої впевненості, діамантів сліз і букетів посмішок, повернення в минуле і дороги в не передбачуване майбуття.

         Ця дивовижна краса “бере у полон”  безкраї поля пшениці і переживань, вулиці міст і наших душ, сади  старих вишень і теплих спогадів.

 Так, осінь панує там, де забажає. Тільки не впускай  її, не дай відчинити двері до твого серця. Нехай хоч там оберігає свої володіння духмяний яблуневий цвіт !

 

                                                   В. МЕТЕЛИК   Осінь, 2004.

Осінь, художник, полон.
Facebook Share
Отправить жалобу
ДРУГИЕ ПУБЛИКАЦИИ АВТОРА